Вже 38 днів я щоранку протягом 30 хвилин пишу тексти. Просто сідаю собі та виливаю у текст все те, що зараз мене хвилює чи зациклено крутиться на думці. Ця вправа багатьом відома із книги Джулії Кемерон «Шлях Митця». Там вона називається фрірайтинг чи ранкові сторінки. Для мене ж це своєрідна практика зосередженості, медитація за допомогою тексту, спосіб вийти на якісь нові ідеї чи подивитись під іншим кутом на себе та світ навколо.

Також це добра можливість побути наодинці зі своїми думками. У книзі Digital Minimalism Кел Ньюпорт називає це solitude та пише про те, що сучасні технології та смарфони відібрали в нас цей стан. Ми практично перестали зазирати в себе. Під solitude — він має на увазі відсутність будь-якої вхідної інформації, яка містить чужі думки. Сюди входять: сидіння у соцмережах, слухання музики, перегляд відео і навіть читання книг.

Епоха смартфонів забрала в нас можливість відчути нудьгу, пережити її у власних роздумах чи помріяти (daydreaming). Тепер відчувши мінімальний прояв нудьги в черзі, у транспорті чи просто ввечері вдома маємо можливість вбити її швидким поглядом у смартфон. Ви помітили як рука тягнеться за телефоном та миттєво відкриває Instagram чи Facebook? Це найлегша дія і замість того, щоб спробувати створити щось, чи помітити світ навколо, ми обираємо спожити щось, що створив хтось інший.

Пишучи ранкові сторінки я прийшов до розуміння, що увага людини працює в один потік — на вхід або на вихід. Ми або споживаємо зовнішню інформацію, або звертаємо увагу на свій внутрішній стан та перебуваємо у стані роздумів чи мрій. Грубо кажучи існує лише два стани: споживання чи створення. На жаль, сучасна економіка уваги (attention economy) стимулює нас до постійного споживання, бо нашу увага далі легко конвертувати у гроші рекламодавців та тих, хто платить за наші дані. Звісно, в першу чергу я маю на увазі гігантів на зразок Facebook, Instagram, Google, Netflix, але тут насправді підійде будь-який провайдера розважального контенту чи новин.

Як із цим боротися?

Тут існує багато способів та обмежень, наприклад, вимкнути усі сповіщення, видалити додатки Facebook та Instagram з телефону, залишати смартфон вдома, дозволяти собі стан нудьги, не слухати музику у дорозі на роботу, дати собі помріяти і ще ціла купа дієвих методів.

Для себе ж я поки вивів наступну дієву формулу: більше перебувати у стані створення та мріяння, ніж у стані споживання. Принаймні намагатися щодня знаходити час на відключення будь-якої вхідної інформації, варитися у власних думках та щодня щось створювати — тексти, код, ідеї, музику, що завгодно ще.