Нотатки лінгвомана

Блог про подорожі, країни, мови, програмування, музику, книги та купу інших речей, які мене захоплюють

Author: anvarazizov (page 1 of 6)

Есе про забуті часи

Згадую часи до появи соцмереж. Я приходив до друзів без попередження , дзвонив їм, ми десь зустрічалися, гуляли, проводили час разом. Ми не мали іншої змоги знати про справи одне одного, нам було цікаво поспілкуватися та вбити нудьгу разом, а потім прийшли смартфони і ми стали самотніми. Ми тепер рідко бачимося, а натомість слідкуємо одне за одним у соцмережах. Ми наче в курсі того, що відбувається в житті друзів та знайомих, але в курсі лише відфільтрованих речей та нічого не знаємо про глибші речі, про радість та біль. Бо ми побачили кілька фоточок, прочитали короткий опис і досить. Тепер усі ми – медіа, кожен з нас – бренд. Тепер ми знаємо значно більше із життя людей, які нам не важливі, ніж про те, що відбувається в житті наших друзів, братів та сестер. Ми стали поверхневими, самотніми, сумними. Ми боїмося пропустити щось важливе. Нас прив’язали дофаміновими мотузками до цих маленьких екранів. Ми люди, що постійно смикаються та дістають телефон. Ми люди, що постійно дивляться в руку. Ми залежні. Звільніть на від цих кайданів. Ми тихо благаємо, але надії стає все менше. Ми живемо у смартфоні, прагнемо відповісти на кожен запит. Ми постійно питаємо себе: «А якщо я пропущу щось важливе?». Ми боїмося втратити можливість, яка раптом принесе принца на білому коні, дасть нам новий проект, більше грошей та щастя. Ми хочемо більше, краще, яскравіше, щоб поділитися цим у соцмережах із такими ж нещасними, які хочуть того ж, але вже давно не відчувають радості та наповнення від життя, лише уколи заздрості та гніву від того, що у людей у соцмережах все так добре, так яскраво, а в нас ні. Ми розбиті, знищені, виснажені, звільніть нас від цих пут технологій. Розбудіть нас від цієї Матриці. Ми люди, ми хочемо бачити небо, хочемо помічати запах дерев та повітря після дощу, хочемо бачити очі ближніх, чути їхні голоси. Ми хочемо дивитися з гори у далечінь, лежати у морській воді, пити каву у ранковому сонці, ми хочемо викинути смарфон у смітних та просто бути щасливими. Навіщо ми самі загнали себе у ці кайдани? Навіщо ми віддали ключі від нашого щастя цим маленьким чорним коробочкам, що привя’зали нас міцніше за смолу? Ми не знаємо відповіді, але благаємо: — Звільніть нас!

Про нудьгу, увагу, ранкові сторінки та цифровий мінімалізм.

Вже 38 днів я щоранку протягом 30 хвилин пишу тексти. Просто сідаю собі та виливаю у текст все те, що зараз мене хвилює чи зациклено крутиться на думці. Ця вправа багатьом відома із книги Джулії Кемерон «Шлях Митця». Там вона називається фрірайтинг чи ранкові сторінки. Для мене ж це своєрідна практика зосередженості, медитація за допомогою тексту, спосіб вийти на якісь нові ідеї чи подивитись під іншим кутом на себе та світ навколо.

Також це добра можливість побути наодинці зі своїми думками. У книзі Digital Minimalism Кел Ньюпорт називає це solitude та пише про те, що сучасні технології та смарфони відібрали в нас цей стан. Ми практично перестали зазирати в себе. Під solitude — він має на увазі відсутність будь-якої вхідної інформації, яка містить чужі думки. Сюди входять: сидіння у соцмережах, слухання музики, перегляд відео і навіть читання книг.

Епоха смартфонів забрала в нас можливість відчути нудьгу, пережити її у власних роздумах чи помріяти (daydreaming). Тепер відчувши мінімальний прояв нудьги в черзі, у транспорті чи просто ввечері вдома маємо можливість вбити її швидким поглядом у смартфон. Ви помітили як рука тягнеться за телефоном та миттєво відкриває Instagram чи Facebook? Це найлегша дія і замість того, щоб спробувати створити щось, чи помітити світ навколо, ми обираємо спожити щось, що створив хтось інший.

Пишучи ранкові сторінки я прийшов до розуміння, що увага людини працює в один потік — на вхід або на вихід. Ми або споживаємо зовнішню інформацію, або звертаємо увагу на свій внутрішній стан та перебуваємо у стані роздумів чи мрій. Грубо кажучи існує лише два стани: споживання чи створення. На жаль, сучасна економіка уваги (attention economy) стимулює нас до постійного споживання, бо нашу увага далі легко конвертувати у гроші рекламодавців та тих, хто платить за наші дані. Звісно, в першу чергу я маю на увазі гігантів на зразок Facebook, Instagram, Google, Netflix, але тут насправді підійде будь-який провайдера розважального контенту чи новин.

Як із цим боротися?

Тут існує багато способів та обмежень, наприклад, вимкнути усі сповіщення, видалити додатки Facebook та Instagram з телефону, залишати смартфон вдома, дозволяти собі стан нудьги, не слухати музику у дорозі на роботу, дати собі помріяти і ще ціла купа дієвих методів.

Для себе ж я поки вивів наступну дієву формулу: більше перебувати у стані створення та мріяння, ніж у стані споживання. Принаймні намагатися щодня знаходити час на відключення будь-якої вхідної інформації, варитися у власних думках та щодня щось створювати — тексти, код, ідеї, музику, що завгодно ще.

Невеличка пригода з подорожі

Початок грудня 2016 року.

Минуло 3 місяці моєї подорожі. У мене якраз закінчилися гроші та я мав їхати з Індії до Малайзії. Усе так і було задумано, що за перші 3 місяці витрачу все й паралельно знайду якийсь фріланс, щоб мати змогу подорожувати далі.

Тож, я їду в поїзді з Варкали в Кочі в штаті Керала. На рахунку якийсь мізер, якого мені вистачить хіба що на автобус з аеропорту KLIA2 до самого Куала Лумпура (далі у тексті KL).

Якраз майже закінчив невеличкий фріланс і попросив замовника заплатити мені хоча б частину грошей, щоб хоч щось мати на перший час у Малайзії.

Приїхав до KL, поселився в хостелі бартером. Грав концерти кілька вечорів на тиждень за ліжко в тримісній кімнаті та сніданок із яєшні, тостів із маслом та джемом.

Якось я сидів на терасі на даху хостелу за комп’ютером. До мене підійшла чорнява жінка й запитала чим я займаюся. Кажу, програмую, роблю сайти та мобільні додатки. О, каже вона, мені якраз це і треба, я шукаю розробника, який би вніс правки на мій сайт, а далі потрібно буде розробити мобільний додаток.

Добре, кажу, без проблем.

Жінці 37 років, вона з Румунії, звати А – худа, майже кістлява, дуже емоційна, чорне волосся. Характерний акцент англійської схожий на суміш італійського та слов’янського. Тоді ж вона розказала мені свою історію, яка привела її в цей самий хостел. Вона була на острові Пенанг у Малайзії та в неї мотоцикліст вкрав гаманець з усіма грошима й картками. Тож вона мусила замовити нову картку зі свого сингапурського банку та дочекатися її тут у хостелі в KL.

А розробник їй потрібен тому, що вона якраз судиться з австралійською агенцією з якою працювала останні 5 місяців, платила їм 10000 доларів на місяць, а вони нічого не зробили, лише писали їй якісь листи з відмовками. Тож вона судиться, щоб їй повернули ці гроші та компенсацію за моральні збитки.

Тоді ж вона вислала мені всі доступи до сайтів і я за 15 хвилин вніс перші досить прості правки. Ми домовилися, що будемо співпрацювати погодинно.

Знайомство відбулося через 2 тижні після приїзду до Малайзіі та вже за 2 тижні після я мав їхати знову до Індії. Грошей уже не залишалося, тож я потроху почав залазити в мінус по кредитці.

Початок січня 2017 року.

Майже весь місяць в Індії я провів у очікуванні першого платежу за роботу та нових доступів та інформації, щоб уже почати активну роботу. Інших проектів я не шукав, бо от-от А мала все прислати та я не хотів, щоб кілька проектів наклалися по часу. Continue reading

How to Break Up With Your Phone (1/100) – огляд книги

How to Break Up With Your Phone. 1/100

Перша прочитана книга цього року.
Книга про те як і чому нам варто переглянути свої відносини зі смартфонами та соцмережами. Про допамін та кортизол, виділення, яких стимулюється сповіщеннями та алгоритмами соцмереж.
Вона не про повну відмову від девайсів, а, швидше, про свідоме користування та споживання інформації.

======

В середньому я використовую Інстаграм та Фейсбук одну годину на день. Це 365 годин на рік. За 365 годин можна прочитати 73 книги (по 5 годин), вивчити нову мову, опанувати 18 нових навичок (якщо вірити Джошу Кауфману та книзі «Firts 20 Hours. How to Learn Anything Fast»).

Тож план на цей рік: вчергове зменшити вплив смартфона та соцмереж на життя, психологічний стан та емоції. Та повернути собі хоча б 300 годин із 365.

Трохи цитат з книги:

«Nearly 1 out of every 10 American adults admits to checking their phone during sex»

«Spending extended time on them has the power to change both the structure and the function of our brains—including our abilities to form new memories, think deeply, focus, and absorb and remember what we read»

«Multiple studies have associated the heavy use of smartphones (especially when used for social media) with negative effects on neuroticism, self-esteem, impulsivity, empathy, self-identity, and self-image, as well as with sleep problems, anxiety, stress, and depression»

«The point is that many of the same feel-good brain chemicals and reward loops that drive addictions are also released and activated when we check our phones»

«Want to know another device that uses intermittent rewards to drive compulsive behavior? Slot machines. In fact, the similarities between the two devices are so powerful that Harris frequently compares smartphones to slot machines that we keep in our pockets. “When we pull our phone out of our pocket, we’re playing a slot machine to see what notifications we got,” he explained in an article titled “How Technology Is Hijacking Your Mind.”»

«Designers know that humans have an intrinsic desire for affirmation, and that the more ways there are for us to be judged, the more compulsively we’ll monitor our score. In Irresistible, Adam Alter describes the launch of the “Like” button on Facebook as having had a psychological effect that was “hard to exaggerate.” As he puts it, “A post with zero likes wasn’t just privately painful, but also a kind of public condemnation.”»

«Let’s start with a question: have you ever wondered why social media apps are all free? It’s not because their creators are driven by a philanthropic urge to help the world share selfies. It’s because we are not actually the customers, and the social media platform itself is not the product»

«In the words of Dopamine Labs founder Ramsay Brown, “You don’t pay for Facebook. Advertisers pay for Facebook. You get to use it for free because your eyeballs are what’s being sold there.”»

«…a New York Times analysis calculated that as of 2014, Facebook users were spending a collective 39,757 years’ worth of attention on the site, every single day. It’s attention that we didn’t spend on our families, or our friends, or ourselves. And just like time, once we’ve spent attention, we can never get it back.»

«This is a really big deal, because our attention is the most valuable thing we have. We experience only what we pay attention to. We remember only what we pay attention to. When we decide what to pay attention to in the moment, we are making a broader decision about how we want to spend our lives»

«Imagine that someone knocked on your door and asked you to register the following information with the government: your full name, birth date, phone number, email address, physical address, education and work history, relationship status, names and photographs of all family members and friends, photographs and videos of yourself for as far back in time as possible, your political leanings, your travel history, your favorite books, your favorite music, and your favorite, well, everything. Would you?»

«The result is that, the more we read online, the more we teach our brains to skim. This can be a useful skill to hone, especially when we’re constantly faced with such information overload. But it becomes a problem if skimming becomes our default—because the better we become at skimming, the worse we get at reading and thinking more deeply. And the harder it is for us to focus on just one thing»

«In fact, whereas short-term memories are generally created by strengthening the connection between neural circuits, creating long-term memories requires your brain to actually create new proteins»

«IN THE PAST, if a person described herself as feeling happy, sad, excited, anxious, curious, frustrated, ignored, important, lonely, joyful, and existentially depressed within the space of five minutes, she likely would have received a diagnosis. But give me five minutes on my phone, and I can accomplish this and more. Our phones are like Pandora’s boxes of emotions—and every time we check them, we open ourselves up to an unpleasant surprise»

«Every ding and vibration from our phones triggers chemical reactions in our brains that pull us away from what we are doing—or the person we are with—and compel us to check our phones, usually for someone else’s benefit. Push notifications turn our phones into slot machines, and reinforce the very habit loops that we are trying to change. They are evil and must be destroyed»

«Checking your phone is like picking your nose: there’s nothing wrong with it, but no one should have to watch you do it»

«Whenever you notice that you’re itching to check something—email, social media, text messages, the news, whatever—ask yourself some simple questions: What’s the best thing that could happen as a result of your checking? What’s the best email you could receive? The best piece of news? The best notification? What’s the best emotion that you could experience?»

Результати книжкового челенджу за 2018 рік

Прийшов час підбити підсумки читацького челенджу-ескперименту за 2018 рік. Цілей було кілька:

  • Перевірити чи зможу прочитати 200 книжок. Не зміг.
    Прочитав 70 і невимовно цьому радий.
  • Читати все підряд вперемішку, щоб перехрестити знання з різних сфер та подивитися, що з цього вийде. Це вдалося.

Статистика за мовами:
Українською – 48
Англійською – 17
Російською – 5

Статистика за жанрами:
Нон-фікшн – 35
Художні – 20
Інші – 15 (біографії, мистецтво, філософія, історія)


Важко обрати якийсь особистий топ із 70 книжок, але я обрав 22. які сподобалися найбільше та які вважаю найважливішими для себе.

  1. «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності», Сергій Плохій.
    Добра та цілісно подана історія України та українських земель за останні 3 тисячі років. Читається майже як роман.
  2. «В інтернеті хтось помиляється! Наукові дослідження дискусійних питань», Ася Казанцева.
    Книга, яка розвіює купу міфі та забобонів – про вакцинацію, гомеопатію, гомосексуалізм, СНІД та інше.
  3. «Ім’я рози», Умберто Еко.
    Слухав аудіоверсію. Культова книга.
  4. «Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів», Франс де Вааль.
    Книга про біологічні витоки релігії і про те, що релігія це природнє, хоча й необов’язкове явище.
  5. The Hate U Give, Angie Thomas
    Слухав аудіокнигу. Історія про вбивство темношкірого хлопця білим поліцейським та про боротьбу за справедливість у зв’язку з цією подією. Гостра та цікава історія подана від імені дівчини, подруги вбитого хлопця. Дуже добре озвучена.
  6. «Мікроби гарні та не дуже. Здоров’я і виживання у світі бактерій» Джесіка Снайдер Сакс.
    Книга про та про дивовижний світ бактерій, про війни між добрими та поганими бактеріями та про те, чому не варто пхати себе антибіотиками з будь-якого приводу.
  7. «Маг», Джон Фаулз.
    Прочитав її після подорожі до Греції. Потужна та цікава книга.
  8. «Ми», Евгений Замятин.
    Одна з улюблених антиутопій про світ у якому все ідеально. На перший погляд.
  9. «Уявлені спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму», Бенедикт Андерсон.
  10. «Mini Habits: Smaller Habits, Bigger Results», Stephen Guise.
    Про методику формування нових звичок мікроскопічними кроками.
  11. «Різнобарвний менеджмент», Валерій Пекар.
    Книга про інтегральну динаміку – погляд на етапи розвитку свідомості як індивідів так і спільнот
  12. «Довгі часи», Володимир Рафєєнко.
    Потужна книга.
  13. «Загадка капіталу», Ернандо де Сото.
    Книга про те, чому людям в одних країнах вдається накопичувати капітал та створювати бізнес, а в інших не вдається.
  14. «Затьмарення», Філіп Дік.
    Дуже добра художня книга.
  15. «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього», Ювал Ной Харарі.
    Читається як захоплюючий роман. Цілісно розкладає на полички історію людства.
  16. «Залежний розум. Сигарета, смартфон, токсичні стосунки: як формуються шкідливі звички та як їх подолати», Джадсон Брювер.
    Важлива книга про механізми формування шкідливих звичок та про те як з ними боротися.
  17. «Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну», Барбара Оклі.
  18. «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем», Марк Менсон
  19. «Все літо наче день один. 100 оповідань. Том перший : у 2-х кн. Книга 1», Рей Бредбері.
    Улюблений автор коротких оповідань. Довго читав цю книгу та брав з нього приклад, коли проходив курс із написання короткої прози.
  20. «It Doesn’t Have to Be Crazy at Work», Jason Fried
    Книга про здоровий підхід до бізнесу, життя та про work-life balance. Від автора «Rework» та «Remote».
  21. «Шкереберть. Як творчий безлад може змінити життя на краще» Тім Гарфорд
  22. «Освобождение от созависимости», Barry K. Weinhold.
    Книга, що допомогла мені побачити свої моделі співзалежності та почати їх пропрацьовувати.

Інші прочитані книги цього року. Не зможу описати всі, бо їх забагато.

  1. «Смерть Ивана Ильича», Лев Толстой
  2. «Дьявол среди людей», Стругацкие
  3. «Спустошення», Любко Дереш
  4. «A Room of One’s Own», Virginia Woolf
  5. «A Song for Lya», George R.R. Martin
  6. «І не лишилось жодного», Агата Крісті
  7. «Фізика майбутнього», Мічіо Кайку
  8. «Norse Mythology», Neil Gaiman.
    Слухав аудіокнигу із божественим голосом з британським акцентом Ніла Геймана.
  9. «П’ята Саллі», Деніел Кіз
  10. «Digital Gold: Bitcoin and the Inside Story of the Misfits and Millionaires Trying to Reinvent Money», Nathaniel Popper
  11. «В дороге», Джек Керуак
    Чомусь дуже важко, нудно й довго читалася.
  12. «Showing Up for Life: Thoughts on the Gifts of a Lifetime», Bill Gates Sr.
  13. «Enchiridion», Epictetus
  14. «Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе», Каха Бендукідзе та Володимир Федорін.
  15. «Сім основних уроків з фізики», Карло Ровеллі
  16. «Cryptoassets: The Innovative Investor’s Guide to Bitcoin and Beyond», Chris Burniske
  17. «Never Stop», Марі Карачина
  18. «Перехожі. Південно-Східна Азія», Богдан Логвиненко
  19. «Економіка бідності. Як звільнити світ від злиднів», Abhijit V. Banerjee
  20. «Не накидайтеся на зефір! Солодка формула успіху», Joachim de Posada
  21. «Маркетинг майбутнього. Як ґроуз-хакери змінюють правила гри», Ryan Holiday
  22. «We Should All Be Feminists», Chimamanda Ngozi Adichie
  23. «Це Воргол», Catherine Ingram
  24. «Failing Up: How to Take Risks, Aim Higher, and Never Stop Learning», Leslie Odom Jr.
  25. «Гупало Василь. П’ять з половиною пригод», Фоззі
  26. «Дао дэ цзин», Лао Цзи
  27. «Фелікс Австрія», Софія Андрухович
  28. «theUKRAINIANS: історії успіху», Тарас Прокопишин
  29. «Мовні війни. Міф про “зіпсованість” української мови», Володимир Селезньов
  30. «Soft Skills: The Software Developer’s Life Manual», John Z. Sonmez
  31. «(Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років», Володимир В’ятрович
  32. «Чи мріють андроїди про електричних овець?», Філіп Дік
  33. «Номер Нуль», Умберто Еко
  34. «Від нуля до одиниці», Peter Thiel
  35. «Introduction to OKRs», Christina Wodtke
  36. «Ілюзія знання. Чому ми ніколи не думаємо на самоті», Steven Sloman
  37. «Акупунктура міста», Jaime Lerner
  38. «Hackers and Painters: Big Ideas from the Computer Age», Paul Graham
  39. «Inner Engineering: A Yogi’s Guide to Joy», Sadhguru
  40. «Deep Work: Rules for Focused Success in a Distracted World», Cal Newport
  41. «Скетчноутинг. Посібник із візуалізації ідей», Mike Rohde
  42. «Це Ван Гог», George Roddam
  43. «Art & Fear: Observations on the Perils (and Rewards) of Artmaking», David Bayles
  44. «Хитрий Алдар-Косе та інші східні казки»
  45. «Серце медитації. У пошуку глибинної усвідомленості», Далай лама
    Цікава, але складна книга про механіку буддійської медитації.
  46. «Короткий курс історії України», Олександр Палій.
    Як на мене досить однобоко та маніпулятивно подана історія України. На зразок «Україна – батьківщина слонів». Краще почитати «Браму Європи» Сергія Плохія
  47. «Я з Небесної Сотні», Марко Рудневич.
    Гостра та болюча тема, але, на жаль, слабка подача.
  48. «Хронос», Тарас Антипович.
    Спочатку ідея видавалася цікавою, але далі пішов треш і угар. Мені не дуже зайшло те як написана книга.

Результати попереднього року: http://anvarazizov.com/2017/12/rezultaty-knyzhkovoho-chelendzhu-za-2017-rik/

Результати книжкового челенджу за 2017 рік

Рік закінчується. Час підити підсумки прочитаного та поставити нові цілі.
Отже, планував я прочитати за рік 50 книжок, вийшло 52. Щоправда, під кінець року довелося частково надолужувати коміксами та однією поетичною збіркою. Але, щоб совість була чиста, я таки  прочитав ще кілька стандартних книжок.

Цьогорічний челендж допоміг поставити читання на стабільну основу. Я зрозумів свій зручний темп та вподобання і вирішив на наступний рік вже замахнутися на 200 книжок. Та повернуся до цьогорічних результатів.
Перелік прочитаного: https://www.goodreads.com/user_challenges/7695239

Мій особистий топ-10 за цей рік:

  1. Таємнича історія Біллі Мілігана
  2. Потік. Психологія оптимального досвіду
  3. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі
  4. Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати.
  5. Стрімголов. Історія одного життя
  6. Економіка. Інструкція з використання
  7. Ловець у житі
  8. Грокаем алгоритмы
  9. Конструирование языков (завжди мріяв придумати власну мову)
  10. Мова (антиутопія білоруською мовою про білоруську мову)

Розподіл за мовами:
Українська – 32
Російська – 16
Англійська – 2
Білоруська – 2

Ціль на 2018 рік – прочитати 250 книжок

Цього року в мене виклик – маю прочитати не менше 50 книжок. Вже прочитані 43, тож за грудень маю зробити ще 7. А от на наступний рік вирішив екстремально збільшити та ускладнити ціль – хочу прочитати 250 книжок. Це можуть бути будь-які книжки, від коротких поетичних збірок чи коміксів до талмудів чи епічних романів на 1000 сторінок. Не роблю жодних обмежень у жанрах чи мовах, бо якраз різноманітність і має забезпечити бажаний результат.

Виходить півтора дні (1,46) на одну книгу. Середня книга – це 256 сторінок (64000 слів), тож на день треба буде читати 175 сторінок. Насправді, це дуже реально навіть у нешвидкому темпі читання та опрацювання книжок. Моя звична швидкість читання – 1 хвилина на сторінку, тож виходить всього 175 хвилин чи 2 години і 55 хвилин. 40-47 хвилин підуть на читання у транспорті, а дві години, що залишаться розподіляться на 2 частини зранку та ввечері перед сном. Ідеальний план і дуже реалістичний. Якщо ще замінити гортання стрічки Facebook та Instagram на читання, то можна буде читати всі 500 книжок на рік 🙂

Навіщо так багато?
Бо регулярно читаючи багато різножанрової літератури помітив як почав змінюватися світогляд, швидкість та глибина думки. Різножанровість створює синергічний ефект і дозволяє помітити нові речі на перетині різних сфер. Якщо такий ефект виник в результаті прочитання 43 книг за цей рік, то що ж буде після 250 наступного року? 🙂

От і побачимо.
А поки до кінця року план на прочитання наступний:

  1. “Фізика майбутнього”
  2. “Лиминальное мышление”
  3. “Advanced Swift”
  4. “Це Воргол”
  5. “Скетчноутинг”
  6. “Моральні листи до Луцілія”
  7. “How to think like Leonardo da Vinci”
  8. “Первые 20 часов. Как быстро научиться чему угодно”

Ну й все інше, що встигну прочитати, бо початими лежать більше 30 книжок 😱

Токсичні люди

Надихнувся пулікацією СіДжей Чілверса та вирішив спробувати писати в блог щодня. Спочатку не міг вигадати про що ж сьогодні написати, але тема сама з’явилася.

Токсична людина – це та, хто завжди в усьому бачить негатив. Знецінює будь-яку вашу думку. Плодить негатив. Всьому перечить аби просто суперечити та все перекрутити. Це якийсь особливий вид снобізму, як на мене.

На щастя в моєму житті у офілай практично немає таких людей. Після подорожі я взагалі добряче обмежив коло спілкування і вся токсичність кудись зникла.
Але у соцмережах, направду лише у фейсбуці, таких людей досі купа і вона активно виплескують свої токсини як у своїх постах чи шерах, так і у коментарях. І добре, якби то була справді конструктивна критика чогось, але ні, це просто якісь імпульсивні викиди бруду та слизу у простір з одною метою – зачепити якомога більше людей. Може то вони так працюють на лайки чи провокують інших на брудні дискусії. Хто зна.

Та бачу, що пришов час почистити й власний інфопростір.

А як у ви уживаєтеся із такими людьми?

Думки після Music Hub #11: Connect – чи варто взагалі займатися музикою?

Відвідав подію для всіх охочих розібратися у тому як працює музична індустрія – “Music Hub #11: Connect. Бізнес-модель музичної індустрії: від менеджера гурту до рекорд-лейблу”. Не покладав якихось особливих сподівань на подію, але вона виявилася просто неймовірно інформативною.

Спікери ділилися власним досвідом роботи у музичній індустрії з позиції менеджера гурту і трохи з позиції музиканта. Виступали:

  1. Guna Zučika (Латвія) – засновниця агенції Every Little Thing Music, спеціалізація – музичний менеджмент, консалтинг, PR і маркетинг.
  2. Владислав Міцовський  – куратор освітніх програм Music Hub, програмний директор конференції Atlas Weekend, у різний час директор гуртів Flёur, Океан Ельзи, Esthetic Education, Аквариум.
  3. Єгор Кір’янов – artist manager у The HARDKISS (з 2012), PR-директор Atlas Weekend (з 2017), PR-директор Koktebel Jazz Festival (2012-2016), PR-директор Esthetic Music (Esthetic Education, Johnny Bardo, Moloko Music Fest) (2008-2009), головний редактор журналу Moloko (2004 – 2008)
  4. Саша Кольцова (лідерка гурту “Крихітка”) – модератор події та не менш цікавий спікер.

Слухати було цікаво усіх, але найсильніше враження на мене справив Владислав Міцовський – людина неймовірних знань та досвіду, людина із системним розумінням сфери та системним підходом до справи як до бізнесу.
Спробую передати кілька тез та фактів від спікерів, щоб повертатися до посту у майбутньому:

  1. Якщо ви артист, то 3 ваші основні задачі – слухати музику, писати музику та записувати музику. Ну й виступати з цією музикою. Це все ваша робота.
  2. Обов’язково потрібно мати план розвитку на сезон (1-2 роки). Наприклад, після запису альбому мати план випуску пісень у ротацію, зйомки та випуску кліпів. Все це з прописаним бюджетом та розумінням, коли краще що випускати в люди.
  3. Із самого початку кар’єри артиста важливо розібратися з юридичними аспектами авторського та суміжного права та розуміти, що й кому ви передаєте. Гурт “Крихітка” через незнання юридичних моментів на початку кар’єри мав судитися із людьми, яким передав повні права на пісню (чи пісні). На щастя гурт переміг у суді, але довелося викласти 4000 чи 5000 доларів за такий урок.
  4. Для артиста життєво необхідно виступати з концертами для аудиторії будь-якого розміру. Саме цим відточується справжня майстерність. Записи звісно важливі, але без впевненості під час живих виступів досягти успіху майже нереально.
  5. Інвестиції важливі, але важливо чітко та дозовано розподіляти їх саме на потрібні речі.
  6. Важливо вирощувати свою базу фанів. Це досягається багатьма способами, але найнадійніший – живі виступи і не лише у рідному місті. Базу потрібно розширювати і тому важливо їздити у інші міста.
  7. Добре чи погано співпрацювати з лейблами? Все добре, що працює на популярність та збільшення бази фанів артиста. Якщо можливо самостійно впоратися із цим без лейблу – добре. Якщо ні, то варто скористатися.
  8. Кожен наступний рівень на шляху до популярності досягається за допомогою людей, які можуть провести артиста на цей рівень. Тобто зв’язки важливі, знайомства важливі. Важливо показувати себе, публікуватися та виступати, бо саме в результаті цього є шанс бути поміченим людиною, якій сподобається ваша творчість.
  9. Тури Європою на прикладі латвійського гурту. У Британії за концерт платять 100 фунтів, а у материковій Європі заробіток зазвичай 200-300 євро. Сплять музиканти у хостелі чи зйомній квартирі. Їздять у шістьох на мікроавтобусі: 4 учасника гурту, менеджер та звукорежисер. За кермом сидять по черзі. Головна мета на старті кар’єри і після запису першого альбому: продаж якомога більшої кількості дисків та формування бази фанів.
  10. Гурт Океан Ельзи із самого початку мав бачення та мету як і куди рухатися. Це дуже важлива риса та запорука успіху.
  11. Фестивалі – не завжди добре, тож не варто засмучуватися, якщо не відібрали на той чи інший фестиваль. Але й нехтувати ними не варто, бо це теж можливість збільшення фан-бази.

Мої висновки:
Правду кажучи я серйозно замислився чи варто мені намагатися чогось досягти у музичному плані, бо мені вже 31 рік, а лупати сю скалу доведеться роками й не факт, що у 40 буде якийсь результат. Хіба що бути артистом вихідного дня і паралельно з основною діяльністю робити й власний музичний продукт як це роблять сотні тисяч музикантів по всьому світу. Такі от справи.

Jamala – 1944 (chords, lyrics and my cover version)

I really like this Jamala’s song. It tells the story about her family and whole Crimean Tatar people.
I identified chords and publish them here.

At first glance, the song could sound difficult for you, but actually, it consists of only 3 chords.

It could be hard to sing the song if you are not familiar with Turkic languages and don’t know how to pronounce several special sounds like “ı” or “ğ”.

So, here is the chords (capo on a third fret):

Em
When strangers are coming
C
They come to your house,
H
They kill you all
and say,
Em
We’re not guilty
not guilty.

Em
Where is your mind?
Humanity cries.
C
You think you are gods.
But everyone dies.
H
Don’t swallow my soul.
Em
Our souls

C H
Yaşlığıma toyalmadım
Em C
Men bu yerde yaşalmadım
C H
Yaşlığıma toyalmadım
Em C
Men bu yerde yaşalmadım
Em
We could build a future
C
Where people are free
H
to live and love.
Em
The happiest time.

Em
Where is your heart?
Humanity rise.
C
You think you are gods
But everyone dies.
H
Don’t swallow my soul.
Em
Our souls

C H
Yaşlığıma toyalmadım
Em C
Men bu yerde yaşalmadım
C H
Yaşlığıma toyalmadım
Em C
Men bu yerde yaşalmadım

Em
Vatanima toyalmadim

Older posts

Copyright © 2019 Нотатки лінгвомана

Theme by Anders NorenUp ↑