Нотатки лінгвомана

Вкотре я відновлюю свій блог і роблю спробу писати в нього хоча б кілька разів на місяць, а не раз на рік. За останній рік коло моїх інтересів сильно зрушило в бік іноземних мов, культур та історії Азії. Після подорожі у Словаччину та Австрію мені ще більше захотілося пожити десь у Середній Азії чи Індії. Можливо за кілька років я здійсню цю мрію.

Вже протягом року я вивчаю узбецьку мову, останні 2 місяці — кримськотатарську, і час від часу на день-два пірнаю у інші східні мови, просто, щоб відволіктись і розім’яти мозок 🙂
Сьогодні дорогою додому занурився у підручник урумської мови, який мені подарував колега по курсах кримськотатарської, Олександр Рибалко.

Урумська мова унікальна тим, що в світі лишилося всього близько 60 тисяч мовців, які живуть переважно у Приазов’ї (Донецька та Маріупольська області). А ще цікаво, що уруми — це приазовські греки, які розмовляють мовою тюркської групи.

Тож, тепер я буду багато писати про узбецьку та кримськотатарську мови, а також часом про інші мови на зразок фарсі, гінді чи от урумської 🙂

До речі, ви знали, що українське слово “борг” кримськотатарською перекладається як “borç” (борч)? 😉

До зв’язку.